номінація «Моя Україна: з вірою у Перемогу»
Лист до Бога
Я хочу написати лист до Бога.
Не можна? Я не знав… Ну, а чому?
Так, я малий ще! Що із того?
Я все одно, як вмію, напишу!
І я задам лише одне питання:
Коли закінчиться війна?
Якщо це наше покарання,
То в чому тут дітей вина?
Можливо, я не слухав маму.
Не вчив уроки так як слід.
Колись розбив настільну лампу…
Це, що причина наших бід?
За це ми втратили дитинство?
Свою сім’ю, домівку, сад?
За це ми маємо ховатись
По укриттям роки підряд?
Я вже давно спокутував провину:
Я гарно вчуся, маму бережу,
І, обіцяю, лампу, що розбита,
Відремонтую, чи нову куплю!
Пробач нас, Боже і помилуй,
Та зупини криваву цю війну!
Бо, якщо чесно, вже не сила
Щодня втрачати! ЗУПИНИ ВІЙНУ!!!
Такі листи щодня читають мами,
Бабусі, сестри, вчителі…
Та ось до Бога ці листи не потрапляли,
Інакше край поклав би Він страшній війні.
Він зупинив би зло, що вже роками,
Вбиває воїнів та їх дітей.
І не ридали б наші мами,
Та не було б безсонних цих ночей.
Номінація « І в кожному із нас уже живе філософ»
Думки про мир
А що таке мир?
Це складне запитання!
Можливо, відсутність
Війни чи повстання.
А може – це спокій
І вранішня тиша,
Коли теплий вітер
Листочки колише?
Можливо, що мир –
Це обійми матусі;
І радість від того,
Що поряд є друзі?
Мир, коли тато
Приходить з роботи,
І грає зі мною
Попри турботи?
Мир, коли вдома
Чекають на тебе?
Мир – це блакитне
І лагідне небо?
Мир, коли вранці
У відкрите віконце
Сяє яскраве
І тепле сонце?
Мир, коли попри
Відчай і втому
Хочеться вийти
На вулицю з дому;
Свіже повітря вдихати
На повну,
І відчувати, що мир –
Все навколо!
Мир треба бачити
Всюди – де ти,
Навіть, коли ти
Боїшся війни;
Спалахів мін, і гудіння
Снарядів,
Жахливих ударів
Танків та градів….
Навіть тоді, коли
Страшно без тями,
Мир ти знаходиш
В обіймах у мами!
Тільки ВОНА подарує
Надію
В мир, що настане!
І Я У ЦЕ ВІРЮ!
Немає коментарів:
Дописати коментар