За підсумками Всеукраїнського літературного конкурсу «Творчі канікули–2020», організованого та проведеного Національною бібліотекою України для дітей та рішенням Головного журі конкурсу до збірки «Творчі канікули-2020» ввійшли роботи юних авторів з Чернігівщини – Шамрай Святослава з м. Городня у номінації «ТАК, Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ» та Француз Вікторії з м. Остер у номінації "І В КОЖНОМУ ІЗ НАС УЖЕ ЖИВЕ ФІЛОСОФ".
Примірники збірки обов’язково отримає кожен з її авторів.
Читайте збірку в електронному форматі і очікуйте друковану – незабаром у фондах всіх обласних бібліотек для дітей України!
Чернігівська обласна бібліотека для дітей вітає юних авторів та бажає подальших перемог, здійснення мрій та творчих здобутків!
Святослав Шамрай
Станиця Луганська
Скидав листопад останній листок…
Молилася мати : «Вернися, синок».
Летіла з Донбасу думка крилата:
Обняти дітей,і матусю і брата.
Станиця Луганська – нема вороття,
Бо тут обірвалося сина життя.
І матері серце кров’ю вмивалось:
«Синочку, рідненький, ну як же це сталось?».
Станиця Луганська. Снаряди, мов град.
Із друзями втрапив у засідку брат:
На виручку стрімко машина спішить…
Життя спалахнуло – і згасло за мить.
Станиця Луганська. Вдова молода
Горює і плаче, та сльози – вода.
Лягли на могилу осіннії квіти –
Без батька зростатимуть сироти – діти.
Станиця Луганська залічує рани.
Сюди приїжджають дружини і мами.
Застигли знамена в строю із печаллю.
І сумом повита хвилина мовчання.
Сльозами умилась моя Україна –
Оплакує батька, і брата, і сина.
Лиш серце, мов дзвін, калатає невпинно:
Живі, невмирущі, сини України.
Вікторія Француз
Життя – це лабіринт. Інколи з нього важко знайти вихід.
Але… знаходить той, хто шукає.
Життя – це політ комети.
Швидкоплинної… Спонтанної… Яскравої…
І хай цей політ триває недовго, деякі встигають за цей час багато.
Життя – це мить. Так думаємо в старості, коли одягаємо пончо думок.
Життя – це довга дорога.
Так ми думаємо, коли отримуємо свідоцтво у школі.
Кожна думка правильна, але…
залежить вона від того,
скільки ще крапель води
у твоїй клепсидрі.
Осінь-красуня
Не всі люблять осінь.
А дарма.
Є в цій жовтогарячій красуні якийсь аромат: п’янкий, тужливий, але… пахучий,
пошитий за останньою модою…
кавовий…
зігріваючий…
Вона ступає не поспішаючи, але впевнено, бо точно знає коли буде агонія.
Це видно в її очах: тужливо-сірих…
Осінь – вправна філологиня. Вона говорить до нас вишуканими фонемами: то
теплим осіннім дощиком, то шквальним холодним вітром, то лагідними
променями сонечка… І у всьому вона майстриня… Яка створює свій образ
із теплого парео літа
та
холодного пончо зими.
Снігові пелюстки
Буває так:
сьогодні випав сніг.
Він сірий був, як все довкола.
Він нищив все, приносив холод,
мряку і швидко танув,
роблячи сіро-негативний настрій
довкола…
Від нього пахло буденністю…
Буває й так…
сьогодні випав сніг, він білий був…
і свіжий, ніби вперше його
на землю запросив Господь.
Він мерехтів і посміхався сонцю…
А потім… все навколо посміхалось,
показуючи чистоту душі своєї…
Він довго йшов… ішов…ішов…
І ні на мить не зупинявся.
Сипав на землю свої маленькі пелюстки,
які проникали через шкіряні отвори…
до
самого
серця…
Бережіть ці маленькі спогади про дитинство…
І коли вам сумно,
діставайте ці пелюстки
і прикрашайте ними…
свій настрій…
Немає коментарів:
Дописати коментар