Номінація «Безмежний світ моєї уяви»
Смовський Максим, 13 років, м. Остер
"Віршована казка про літні канікули"
Літо – це найкраща для дітей пора,
Бо ніхто уроків нам не задава,
Можна цілий день байдики нам бити,
І ніхто не буде нас за це сварити.
Почались канікули
(Цілий рік чекав!),
До бабусі їхати
Речі я зібрав.
Буду там із друзями
На ставок ходити,
Для бабусі й дідуся
Рибоньку ловити.
Буду пити зранку
Молочко гарненьке,
Бо воно корисне,
Цінне і свіженьке.
Буду днями бігати
З хлопцями в м’яча,
Бо на ціле літо –
Це моя сім’я .
Буду день за днями
Я відпочивати,
Їсти, пити, гратися
І бай-ди-ку-ва-ти…
І
Так я розмірковував, їдучи в авто,
Взяв з собою вудку і старе пальто,
Щоб було на чому на траві сидіть,
Окунів ловити, за кльовом слідить.
Мріяв, як бабуся млинців напече,
Піцу приготує, яблучки спече.
Тихо посміхнувся…
ІІ
… Вже на місці я,
Біля двору стріла нас уся сім’я:
І дідусь, й бабуся, братик і сестра,
Хлопці привітали ніби короля.
Я аж загордився: так мене стрічають,
Ніби президента знатного вітають,
І доріжку стелять червоненьку враз,
Я іду, всміхаюсь в профіль і в анфас.
Поряд два друзяки віяло несуть
І до мене ніжний вітерець женуть.
В хаті посадили на великий трон,
Ніби я єгипетський справжній фараон.
Їжу королівську мені подають,
Швидко виїдаю – нову враз несуть.
Тришаровий тортик, що тає у роті,
Кавун, що зростила бабця на городі.
Потім ще й морозиво, ягоди смачні,
Хлопці всі прислужують як царю мені.
Так мені сподобалось: по півдня я сплю,
Мультики дивлюся, смаколики луплю.
Всі мене жаліють, бережуть, цілують,
Мій портрет на згадку родичам малюють.
ІІІ
… Так минуло літо, додому вже пора,
Тут я схаменувся: – Матінко моя,
Що ж я пригадаю взимку й навесні?
Як щоденно «тріскав» бабчині млинці?
Як сидів удома? Дививсь у вікно?
Звісно, про життя таке
Мріяв я давно…
Але… так життя не хочу
Я своє прожить.
Враз став всю сімейку
Слізненько просить:
– Відпустіть, не хочу більше їсти я,
У ворота хочу забивать м’яча ,
На ставок із друзями краще побіжу,
Без роботи, людоньки, точно пропаду!
Але ні, не слухають, їжу знов несуть,
Смажене, печене мені подають.
Враз Товстун з’явився,
Лінивим він зветься,
Йому так, у ліні,
Весело живеться.
Виявляється мене
Сказали годувати,
Щоб потім на грилі
Ще приготувати.
Бо Лінивий цар навмисно
Робить нас такими,
Щоб нічого не робили,
Лише їли й пили.
Покотились сльози по моїх щоках,
Більше я не в змозі цей виносить жах…
ІV
…Враз розплющив очі… Їду я в авто,
Біля мене вудка і старе пальто,
Їду до бабусі і до дідуся,
Люди, я змінюся, поміняюсь я.
Рідним, своїм любим буду помогать,
Анюту-сестричку стану доглядать.
Як свою роботу я усю зроблю,
З хлопцями на вигін гратись побіжу.
V
…Літо промайнуло,
Є що пригадать,
Сон мене навчив
Не бай-ди-ку-вать.
Дітки, ви ліниві
Не ростіть ніколи,
Гарні лиш оцінки
Приносьте зі школи.
Щоб Лінивий цар
Вас не вкрав до себе,
Працьовиті будьте!
Це в житті так треба!
Немає коментарів:
Дописати коментар