Мово рідна, слово рідне…
Ви колись замислювалися над тим, чому так важливо пронести любов і шану до рідної мови через усе своє життя? Любити, плекати, оберігати кожне слово, кожен звук нашої солов’їної, як оберігає мати свою єдину дитину.
Гортаючи сторінки світової історії, бачимо, що без мови немає народу, немає нації. Навіть найрозвиненіші цивілізації зникали з лиця землі, втративши можливість мовного самовираження й самоідентифікації. І тут згадуються слова Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
Непрості часи переживаємо зараз. І саме мова, наша рідна й неповторна, дає сили гідно тримати удар. Ми – незламні, нескорені, незборені, сильні, незалежні, адже українська – мова вільних людей.
Сьогодні українська – чи не найпопулярніша мова світу. Розмовляти нею – це круто, це стильно, це гордо, це модно, це елегантно. А ще це неймовірно красиво!
Чи є ще мова, яка може похизуватися такою милозвучністю й естетичністю, такою ніжністю й співучістю? Хтось так може смакувати кожне слово, що ллється з вуст, немов стиглий серпневий мед? Чи є така ж тендітна й бездоганна, беззахисна і разом з тим така сильна й непереможна? Скільки разів українців намагалися позбавити рідної мови, зробити убогими й недостойними звання культурної нації! І де тепер ті, хто забороняв її, прекрасну й чисту, мов небесна синь? Нема! А українська мова живе, міцніє, лунає сильно й гордо на весь світ!
Вивчайте свою рідну мову, досліджуйте її, удосконалюйте. Мамина молитва, татова порада будуть нашими оберегами на все життя, адже за кожним українським словом стоїть вільний народ незламної країни.
Не цурайтеся рідного слова. Дуже високу ціну ми заплатили й продовжуємо платити за право говорити українською. Докладайте усіх зусиль, щоб передати нащадкам любов до рідної мови, закладену в них на генетичному рівні.
Пишайтеся тим, що ми – українці, що ми – незламні, що мова наша – мова вільних людей, які обов’язково житимуть під мирним небом рідної країни!
Немає коментарів:
Дописати коментар